«УМОМ РОССИЮ НЕ ПОНЯТЬ…»

«Умом Россию не понять,
Аршином общим не измерить:
У ней особенная стать –
В Россию можно только верить»
Ф. Тютчев

«Умом Россию не понять…»
І нам ніяк не зрозуміти,
Як можна у братів стрілять –
Вже плачуть сиротами діти.
«Умом Россию не понять…»
Яким її аршином мірять:
Донбас міркує приєднать,
На краще там ще люди вірять.

«Умом Россию не понять…»
Вона сама яка собою:
У ній бринить безжально стать –
Завжди готова до розбою.

«Умом Россию не понять…»
Ні краплі жодної довіри,
Вона уміє лиш брехать,
Війни жадає, а не миру.

«Умом Россию не понять…»

  Згадаймо росяні світанки,
Аби взаємністю вітать,
Але повзуть російські танки.

«Умом Россию не понять…»
Готова викинуть десанта,
Вкраїну всю окупувать –
Перетворилась в окупанта.

«Умом Россию не понять…»
Коли бузком запахнуть сквери –
Вона нас може оббріхать,
Що ми негідники – Бандери.
«Умом Россию не понять…»
На Україну погань сіє.
Під стать їй красти, убивать –
Споконвіків така Росія.

«Умом Россию не понять…»
Що гомонить про неї преса,
І інших слів не підібрать:
Росія – здавнений агресор.

«Умом Россию не понять…»
Вона в личині супостата
Братів стріляє…
Людьми і Господом проклята.

Володимир Москвич