Зелений вальс

Слова: Володимир Москвич
Музика: Василь Волощук
Виконує: Василь Волощук

Закружляли у вальсі гаї,
Коли обрій зорею займався,
В ніжні очі блакитні твої
Я безтямно тоді закохався,
А планета зелена гула
І кружляла у вальсі найкращім.
Ти лісами мене повела
У любові незвідані хащі.

Приспів:
Зелений вальс, зелений вальс,
Зелений вальс кохання,
Зелений вальс звучить для нас
До самого світання!
Зелений вальс, зелений вальс,
Зелений вальс любов'ю серце лащить,
Зелений вальс завихрив нас
В свої чаклунські хащі!

Закрутились у вальсі гаї,
Як берізки за руки взялися,
Та замовкли ураз солов'ї,
Бо хтось інший до тебе тулився.
Кружляють у вальсі ліси
В океані зеленого щастя,
Я щасливий, що в сяйві роси
Зміг в казкові поринути хащі!

МІЙ САЙТ І БЛОГ "Гніздо лелече" - так називається мій блог на Гуглі а також мій персональний поетичний сайт Володимира Москвича. Тут представлені три збірки поезій та пісень: «Вишнева таємниця» - 2005 р., «Лелеки повертаються додому» - 2012 р., а також підготована до друку нова поетична збірка "Іду селом" (2014 р.), в яку увійшли вірші з авторського циклу "Замальовки з Майдану", "РАШистська весна". Значна частина мого творчого доробку — пісні, які виконують відомі українські співаки: два компакт-диски з 15 пісень «Червоні ягідки калини», і компакт-диск із 17 пісень, присвячений дружині Тамілі.  Повністю всі твори збірок представлені на авторському сайті В.Москвича "Гніздо лелече". Нові поезії публікуються у блозі. Ще планую додати прозову книгу "Долі людські" (до історії села Семиполки) та зустрічі з цікавими людьми і свої інтерв’ю. Творча спадщина (мій слід у житті): вірші, пісні, проза, спогади, інтерв’ю - пора підводити підсумки... Тому закликаю: долучіться, друзі мої давні! Прошу відгукнутися всіх з ким зустрічався на життєвому шляху, надсилайте спогади, фотографії, пісні, відео на мій e-mail: gnizdo.leleche@gmail.com.

З чистого листа

Я — син України. Повірте мені:
Для мене верба і калина
У сяєві сонця, немовби у сні,
— Квітуча моя Україна.

Я — син України. Повірте мені:
Земля українська від Бога.
Тут росами сиплються сині вогні
І будять орать перелоги.

Приспів
       А пісня лине з чистого листа
       Душі моєї у світанках синіх,
       Де зорями горіли всі літа
        Із думою про рідну Україну.

Я — син України. Повірте мені:
Нічого у світі не треба,
Лиш бачить у парі лелек навесні
Та клаптик блакитного неба.

Я — син України. Повірте мені:
Під небом Господнім єдина,
Єдина на світі в душі глибині,
Єдина моя Україна.

              19.04.2011

Доброго ранку, Україно

Слова:  Володимир Москвич
Виконує: Василь Волощук
Музика: Василь Волощук

У садах вишневих, мов калина,
У блискучих зіроньках роси
День стрічає ненька Україна
В ореолі дивної краси.
І душа співуча ще не вмерла,
А злітає сонячно у вись,
Бо Ай-Петрі і свята Говерла
Крилами надії обнялись.

Приспів:
Моя Україна, як сонце в зеніті,
Як мати єдина - найкраща у світі,
Моя Україна - зоря на світанку,
Земля солов'їна, доброго ранку!

України засіяла слава
Через терни зоряних століть,
Гордий прапор рідної держави
У блакиті золотом горить!
Небеса пливуть над нами сині,
Стугонить в серцях козацька кров,
У чарівних зорях України
Котить хвилі голубий Дніпро!

ОСІНЬ

Вже скоро дмухати в долоні,
Береться кригою вода,
А осінь в золотій короні
Таємно теплі дні скрада.

Та як погода не закрутить,
Як не дошкулить буревій,
Мене в мороз зігріє лютий
Твій синій вогник із-під вій.

КОРІННЯ

***
Чи відаєш, якого ти коріння,
Яка земля тебе з глибин трима!?..
Під кроною вишневого цвітіння
Вже глибше українського нема.

Козацький дух від роду і до роду
Гартує юні душі і серця.
Коріння українського народу
Повік сягає глибини кінця.


Приспів
  Коріння козацького роду
  Єднає громаду віки.
  Як пісня луна з небозводу:
 “Тримаймося, ми — козаки”.

***
Усе з часів Богдана і Мазепи,
Коли буяли вільні козаки.
Козацька сила вирувала степом
І берегами Пиляви-ріки.

Над нами вже зорею воскресило
Весняний подих рідного села.
Козацький корінь — це могутня сила,
Що біля хат садами зацвіла.

                                   27.11.2010

БАЛАДА
про гніздо лелече

Оте гніздо, гніздо лелече
    Я бачу, бачу, бачу, ба...
            Микола Холодний

Я вертаюсь зі столиці
У село, в гніздо своє.
“Рафік” мій шалено мчиться,
З часом швидкість додає.

Я сиджу, немов на голках:
Де зупинка? Що робить?
Промигтіло: “Семиполки”,
Вслід за цим усе мигтить.

Водію кричу, до речі,
Ти, мовляв, тихіш держись,
Не мини гніздо лелече —
Біля нього зупинись.

Враз водій ставати — диба:
- Я не бачу, де гніздо...
Справа тут стоїть “Колиба”,
А ліворуч — тільки стовп.

На стовпі гніздо, як віха,
Що дивує Божий мир, —
Моя радість, моя втіха,
Рідний мій орієнтир.

Від гнізда птахів крилатих,
Добрих вісників весни,
На поріг моєї хати —
Тільки руку простягни.

Те гніздо, немов планета,
Гідна пам'ять, як свіча,
Про Холодного поета
І, мабуть, про Москвича.

Край омріяного часу,
Де Маліївка дзвенить,
Це гніздо — кутка окраса
Для людей у кожну мить.

Водії пильнують трасу -
Розуміють “од” і “до”.
Головне для них — часі
Не прогавити гніздо.

Це гніздо на лівім боці,
Як заїхати в село,
Друге скраю. У потоці
Як помітить, де воно?

Я гніздо, немов папаха,
Що величністю мовчить,
Ніби шапка Мономаха...
Горобцями цвіринчить.

Мчить авто, шумить сердито
Дощик, бризькає вода -
Зупини, кричу, - куди ти?
Загальмуй біля гнізда.

А водій в палкім натхненні
Газ натиснув — красота.
Вмить на швидкості шаленій
Опинивсь біля Моста.

Наді мною неба клапоть,
Де хмарки пливуть улад...
Довелося мені чапать.
Кілометр іще назад.

Серце б'ється молодечо -
Всі завади обійду.
Перед цим гніздом лелечим
На коліна упаду.

Цвіт садів ляга на  плечі,
І слова — як Божий дар.
“Семиполки — край лелечий”, -
Віншував Олесь Гончар.

Знову їду зі столиці,
Мчить автівка — не біда...
Треба вчасно заявиться:
— Загальмуй біля гнізда.
                              10.08.2010

ЛЕЛЕКИ

В осінню даль гуртуються лелеки.
Змахнуть крильми — і зникнуть  вдалині.
Вони летять журливо в край далекий,
Щоб знову повернутись навесні.
Летіть, лелеки, без жури-осмути,
Хай в леті вас ніщо не перейма...
Так хочу в вашім клекоті почути:
Від України кращої нема!