Княгиня Софія Хованська (Дараган)
В 1764 році Софія Дараган була видана заміж за князя Петра Васильовича Хованського, нащадка легендарного Рюрика. Надзвичайну вроду Софії відтворює портрет, виконаний невідомим художником у 60-х роках XVIII ст., що зберігається у фондах Чернігівського художнього музею. Вражає зовнішність молодої красуні в білій сукні з темнорожевою стрічкою і трояндою в попелястому волоссі. Живий погляд її синіх мигдалевидних очей, мінливий їх вираз привертають увагу глядача. Могутня сила мистецтва через століття донесла до нас чарівний образ юнки.
Шлюб Софії склався невдало, невдовзі вона покидає столицю та проводить останні роки свого життя в Семиполках, родовому маєтку Дараганів, який перебував у їхній власності із другої половини ХVІІ ст.. Повернувшись у рідне село княгиня приділяє велику увагу розвитку поміщицької економії.
Княгиня Хованська померла 2 серпня 1819 р. в Семиполках. За заповітом вона веліла поховати себе на цвинтарі Георгієвського монастиря біля м. Козелець, можливо, з бажання бути похованою біля своїх батьків. Родина Дараганів постійно робила великі пожертви на потреби монастиря. Зокрема Юхим Федорович виділяв кошти на покриття куполів Георгіївського храму та замовив для нього іконостас і дзвін. На території монастиря донині зберігся фрагмент надгробку Софії Юхимівни.
З іменем Софії Дараган пов'язані сторінки повісті Т. Шевченка «Княгиня». Вона стала прообразом головної героїні твору — княгині Катерини Дем'янівни. Автор з любов'ю і щиросердно називає її Катрусею. Це версія Володимира Гузія, яка підтверджується співставленням історичних фактів, епізодів у художньому творі та тогочасної діяльності. Зокрема, це пожежа в поміщицькому маєтку в Мостищах на Чернігівщині, де часто бував Т. Г. Шевченко, відвідуючи Катериничів із сусіднього села Марківці (малював портрети цієї дворянської родини). Село Мостище, що в середині XVIII ст. належало родині Дараганів, згоріло, окрім двох вітряків, дотла з вини безвідповідальної та безпечної "московської драгунії", що була на постої в Козелеччині.
Катрусю в повісті Т. Шевченка «Княгиня» силоміць видали заміж за князя Мордатого (яскравий представник московських визискувачів). Його прообраз — поміщик Кейкуатов М.І., власник маєтків на Чернігівщині (село Бігач біля Седнєва). За сюжетом повісті Катруся після пожежі збожеволіла і потрапила в Кирилівський монастир у Києві. В реальному житті Софія переїздить в Семиполки.
Т. Шевченко створив сюжет, близький до історичної реальності, провів через фабулу твору свою героїню, змінивши її ім'я на інше, таке дороге йому, — Катерину, Катрусю. Бо це ім'я матері Тараса Григоровича, його сестри, а також, до речі, рідної сестри Софії, — Катерини Галаган, що дала початок відомій династії Ґалаґанів в Україні. Т. Шевченко ім'я «Катерина» підносить до символу України, назвавши цим іменем героїнь своїх трьох творів: поеми «Катерина» (1838 р.), картини «Катерина» (1847 р.), повісті «Княгиня» (1855 р.).
Княгиня Хованська, уроджена Софія Юхимівна Дараган, донька київського полковника Юхима Федоровича, яка була семиполківською поміщицею, похована на родовому кладовищі київських полковників Дараганів в м.Козельці Чернігівської губернії, на цвинтарі Георгієвського монастиря.
Володимир Москвич,
дослідник історії села Семиполок.
Вперше опубліковано на порталі міста Бровари:
http://www.brovary.su/articles-people_sofiya_1.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар