ТРИМАЙТЕСЬ, ХЛОП'ЯТА...

Присвячується землякам-семиполківцям Віталію Федорову, Вадиму Павлову, Юрію Патуку, Олександру Пащенку, Ігорю Печонці, Івану Пригоді, Івану Старостину, Олександру Буглаку, Миколі Дутову, Сергію Ковалю, Артуру Легкодуху, мобілізованих на захист України від російських окупантів в зону АТО.

Недавно ще були ви дітлахами —

В коротеньких штанцях нановину,

Із ніжністю тулилися до мами...

Тепер у зріст ідете на війну.

Ви стрінетесь в бою із ворогами,

Коли над нами небо голубе...

Нехай Господь простить вас, поміж нами,

Стріляй його, бо встрілить він тебе.

Тримайтесь, хлоп'ята, тримайтесь,

Ви наші відважні сини.

Живими з війни повертайтесь,

Живими приходьте з війни.

Ми будемо вас зустрічати,

Як рідну кровинку свою.

Бандитів вам треба карати

На кожному кроці в бою.

Такого ще віками не бувало —

Піднявся люд і в місті, і в селі,

Вся Україна, як один, повстала,

На захист встала Матінки-­землі.

Сини мої, не треба нам безсмертя

Ціною гибелі, як завжди це було...

Чекаємо з неспокоєм на серці,

Допоки ви не вернетесь в село.

Тримайтесь, хлоп'ята, тримайтесь,

Ви наші відважні сини.

Живими з війни повертайтесь,

Живими приходьте з війни.

Ми будемо вас зустрічати,

Як рідну кровинку свою.

Бандитів вам треба карати

На кожному кроці в бою.

20.07.2014

Володимир Москвич

c. Семиполки

КУЛЕМЕТНИК

“Я ніколи в житті не стріляв з кулемета...”

Анатолій Матвійчук

В житті чималенько стріляв з кулемета —

Я в роті стрілецькій армійцем служив...

Летіли, як тріски, фанерні макети —

Уявного ворога злісно крушив.

В країні війна... Клекотять терористи,

Щоб засоби вбивства поставить нові...

Перевертні духу — російські фашисти,

Ще скільки на душу проллєте крові?

 

Чому війна гримить в Донбасі?

Чому зриваються мости?

Чом матері дітей у класи

Не можуть в школу привести?

Чом відлітають дипломанти

За океан, як журавлі?..

Чому російські окупанти

На нашій мостяться землі?..

Найманців зухвалих наблизилась метка,

Бандити в засади повзуть звідусіль...

Я з повної сили натисну гашетку,

Чергу кулеметну спрямую на ціль.

Продажні людці набивають кишені

На горі людському кривавих утіх...

Я буду стрілять не в фанерні мішені,

А вразити треба бандитів живих.

12.07.2014

Володимир Москвич

“ВОВК, МОЖЕ, ЇСТИ ЗАХОТІВ...” (Сучасна напівбайка)

“ — Цить, капосне!

Що ти за птиця?! Ти — Ягня!

... Вовк, може, їсти захотів!..”

                          Леонід Глібов

“Ты виноват уж тем,

Что хочется мне кушать...”

                         Іван Крилов

У наших байках завелося ВОВчисько —

За норов хижацький із ним не дружіть.

До теплих кошар добирається близько,

Щоб хлів завалити, ягнят задушить.

Слідами ВОВчиська, де ВОВкова лапа

Лишає кривавий відбиток умить,

Його розпізнали як звіра-сатрапа,

Що прагне вкраїнський народ полонить.

А байка ця без зайвих слів

Розворушила душу:

“ВОВк, може, їсти захотів...”

А, може, хоче “кушать”.

І книпи геть, бо на зорі

Сміливо і врочисто

У наступ підуть вівчарі —

І згинуть терористи.

Народ український під владою ВОВка

В століттях стогнав, наче бідне Ягня...

Громада козацька, зі зброєю з толком

На захист Ягнят враз пришпорить коня.

Народе вкраїнський, ми знаємо здавна —

Гасають повсюдно ВОВки для наруг...

Клянеться Вкраїна іменням Майдану —

Зітремо у порох всіляких ВОВчуг.

01.07.2014

Володимир Москвич

«УМОМ РОССИЮ НЕ ПОНЯТЬ…»

«Умом Россию не понять,
Аршином общим не измерить:
У ней особенная стать –
В Россию можно только верить»
Ф. Тютчев

«Умом Россию не понять…»
І нам ніяк не зрозуміти,
Як можна у братів стрілять –
Вже плачуть сиротами діти.
«Умом Россию не понять…»
Яким її аршином мірять:
Донбас міркує приєднать,
На краще там ще люди вірять.

«Умом Россию не понять…»
Вона сама яка собою:
У ній бринить безжально стать –
Завжди готова до розбою.

«Умом Россию не понять…»
Ні краплі жодної довіри,
Вона уміє лиш брехать,
Війни жадає, а не миру.

«Умом Россию не понять…»

  Згадаймо росяні світанки,
Аби взаємністю вітать,
Але повзуть російські танки.

«Умом Россию не понять…»
Готова викинуть десанта,
Вкраїну всю окупувать –
Перетворилась в окупанта.

«Умом Россию не понять…»
Коли бузком запахнуть сквери –
Вона нас може оббріхать,
Що ми негідники – Бандери.
«Умом Россию не понять…»
На Україну погань сіє.
Під стать їй красти, убивать –
Споконвіків така Росія.

«Умом Россию не понять…»
Що гомонить про неї преса,
І інших слів не підібрать:
Росія – здавнений агресор.

«Умом Россию не понять…»
Вона в личині супостата
Братів стріляє…
Людьми і Господом проклята.

Володимир Москвич

НАЩАДОК МИКОЛИ

НАЩАДОК МИКОЛИ

“Россия — государство не торговое и не земледельческое, а военное, и призвание его быть грозою света”.

                                                         Микола І

Історія ще закарбує грозово

У наших сусідів криваві сліди...

Нащадок царів прагне бути грозою

Вселенському світу зі знаком біди.

Достойники ханські в жорстокім розбої

Навалом ламали усе на межі...

Московський нащадок кривавого бою

Армадою танків пройшов рубежі.

Росія, Росія, що стала грозою,

І спокою річки хита береги,

Росія лишиться навічно ганьбою

У пам'яті людства на довгі віки.

А вождик кремлівський сусіда все тисне:

Орду криміналу в “зелених” ловлю...

А без України імперія трісне,

І “голий король” буде рівний нулю.

Керманичу близькі татаро-монголи,

Він, мабуть, не знає, як все це було...

У честі залишимо предка Миколу,

А його нащадок — то справжнє “.....”.

Росія, Росія, що стала грозою,

І спокою річки хита береги,

Росія лишиться навічно ганьбою

У пам'яті людства на довгі віки.

13.06.2014

ХТО МІГ ПОДУМАТИ

Хто міг подумати, як сталось,

Колись були братами...

З братерства клаптя не зосталось —

Зробились ворогами.

Я уявити на хвилину

Ніяк тепер не можу:

Пішли громити Україну

Мої брати... негоже.

Хто міг помислити раніш,

Коли цвіли садами,

Щоб, устромивши в спину ніж,

Лишатися братами?

Я уявити на хвилину

Ніяк тепер не можу:

Пішли громити Україну

Мої брати... негоже.

Хто міг помислити раніш,

Коли цвіли садами,

Щоб, устромивши в спину ніж,

Лишатися братами?

Це є веління з-під небес,

З верхівки Піраміди,

Де умостивсь паршивий пес,

А, мо, нікчемна гнида.

Загомоніла грізна зброя —

Брати ударили в стволи...

Несли калік, несли героїв —

Червономаком слід вели.

Хто міг подумати раніше,

Що заговорить автомат...

Іще історія напише,

Як розмовляє старший брат...

10.05.2014
Володимир Москвич

МАЙДАН НА КРАСНІЙ ПЛОЩІ

Росіянам - для роздумів.

- Від себе. Володимир Москвич

Дрімає, спить обдурена Росія -

Її іще не здибав ураган...

Та прийде час, народ її прозріє -

На Красній площі вибухне Майдан.

Лякають вас, є чоловік-химера,

А це, насправді, добрий чоловік,

Він України патріот... Бандера,

Якого люди згадують повік.

Майдане червоний,
Майдане хрещатий -

Це воля історії стрітися вам...

Ділам революції тільки початок

На хвилі довіри батькам і синам.

Війна гримить - ідуть брати на брата,

А кров багрянить вже бруківку міст.

Упали патріоти й сепарати...

Скажіть, чи в цьому є розумний зміст.

Тому в одному я зізнатись мушу,

Що москаля вже назову “мій брат”

І перед ним розкрию свою душу,

Як він опустить долу автомат.

Майдане червоний,
Майдане хрещатий -

Це воля історії стрітися вам...

Ділам революції тільки початок

На хвилі довіри батькам і синам.

05.05.2014

ПРОКЛЯТТЯ УКРАЇНСЬКИХ МАТЕРІВ

Володимир Москвич

Для матерів святою є родина,

Там сяє скрізь порядок і любов...

Від московитів стогне Україна —

Вже пролилася жалю людська кров.

А Путіну не в піку лик Месії —

Загалом стало, що він натворив,

Що кров пролив, смертями землю всіяв,

Весь світ брехнею ницо окрутив.

За кров дітей, що мали світлі мрії,

А кожен з них Майданом вже прозрів,

Ми шлем убивці Путіну в Росію

Прокляття українських матерів.

Земля Вкраїни навесні квітує

Розводами чаруючих флоксин...

Бандитський напад вже на нас готує,

Як мовлять у народі, сучий син.

Нема війни, а тліють попелища,

І домовини все пливуть, пливуть...

Нуртують в гніві душі, вітер свище.

Дай Бог, щоб убієнних не забуть.

За кров дітей, що мали світлі мрії,

А кожен з них Майданом вже прозрів,

Ми шлем убивці Путіну в Росію

Прокляття українських матерів.

04.05.2014

АБИ ПІСНЯ БУЛА ВЕСЕЛОЮ...

Володимир Москвич

Час такий, що ми всі у зажурі,

Никне співу струна золота,

Дні частіш видаються похмурі,

І на серці суціль маята.

Час тривог вимагає затято:

— Встань на захист своєї землі...

Буде й на нашій вулиці свято,

Заспіваєм веселі пісні.

Хай летять над містами і селами,

Повні змісту і добрих ідей...

Аби пісня була веселою,

Зігрівала би душу людей.

Пісня вільна з Майдану — це сила,

Аби вічно у серці гула...

Щоби пісня здіймала на крила

І на бій барикадний вела.

Українці розчулені в пісні

Про майбутнє, про краще життя.

Жайворами мелодія лине

Коли мріють у полі жита.

Пісня гарна у леті історії

Козаків спозаранку вела...

Я стою всім вітрам на просторі,

Аби пісня весела була.

27.04.2014