КОЛИСЬ МИ ЗВАЛИСЯ БРАТАМИ...

Володимир Москвич

КОЛИСЬ МИ ЗВАЛИСЯ БРАТАМИ...

«Никогда мы не будем братьями…»
Анастасія Дмитрук

Колись ми звалися братами,
Співався вік цей постулат…
Московський вождик
                 знищив гами,
Повів війну – на брата брат.

Жахні картини – серце плаче,
На інтернеті бачить світ
Єство московське  геть звіряче,
Коли розпорюють живіт.

Вам не втекти від Бога кари –
Московським виродкам керма…
Ви не слов’яни, ви татари –
Між нас родинності нема.

У ваших генах помста крові,
Нащадки справжні татарви
Та фінів, мовити на слові, -
Фінал підступної Москви.

Які ж брати ми, де те братство,
Коли під горлом автомат…
Це путінське розбою царство –
Вершить наругу старший брат.

Кривавий слід веде по суті
Через братерства явний брак…
З душею, повній каламуті,
Біля керма стоїть маніак.

25.04.14

У ЧАС ЛИХИЙ...

Володимир Москвич

У ЧАС ЛИХИЙ...

У час лихий громада у зажурі —
Веселощі, здалось, без вороття...
У безвість пропливають
дні похмурі —
Немовби закінчилося життя.

Над нами зависає чорна хмара:
Сусіда марить бидлом нас зробить,
Щоб Україну
знов загнать в кошару -
Імперію новітню утвердить.

У час лихий, у час лихий
Огидливі скинем кайдани,
Порох ми маємо завжди сухий —
У цім запорука Майдану.

А ми живем
і будем довго жити —
У жилах зарипів козацький край
А на полях врунисто мріє жито,
Щоб на столі всміхнувся коровай.

У час лихий звіряємо години,
Що стрілка нам дарує на буття...
Вона показує: є вільна Україна,
Її народу світле майбуття.

21.04.2014

КОЛИСЬ МОСКВА БУЛА УЛУСОМ

КОЛИСЬ МОСКВА БУЛА УЛУСОМ

Чому один плюгавенький москаль
Усьому світу жити заважає...
Валентина Попелюшка.

Московське військо стало гнусом,
Підступно суне на братів...
Колись Москва була улусом
У ханській Золотій орді.

В Сарай­-Бату князьки дрижали,
Хто із мокcелі вже прибув,
Пантофлі ханові лизали,
І цар Петро там спину гнув.

Татарські вояки нещадні
В кривавих боях до основ,
І їхні московські нащадки
Жадають побачитти кров.
Історії валяться мури —
Громада не відає прав,
Щоб світу новітній же фюрер
Умови свої диктував.

Синдром вождизму достеменний —
Він в кулаці трима Москву...
Мабуть, в нього татарські гени
Заговорили наяву.

Впритул вкраїнського кордону
Армада військ — немов дуга.
Нащадок ханського притону
Немов зірвався з ланцюга.

Усю Росію ввів в оману,
Мізки народу задурив,
Злякався нашого Майдану
І танки кинув на братів.

07.04.2014.
Володимир Москвич

МАЙДАННИЙ ГІМН УКРАЇНИ

Володимир Москвич

МАЙДАННИЙ ГІМН УКРАЇНИ

    Душу й тіло ми положим
    За нашу свободу…
                       - із Гімну України.

Цей Гімн, мабуть, відчути серцем мушу,
Коли палав у шинах небосхил,
Як хлопці наші віддавали душі
І падали, як бракувало сил.

А на Грушевського усе горіло,
І снайпери стріляли кожну мить,
І падали щомить за тілом тіло,
Щоби в «Небесну сотню» відлетіть.

Майдан перевірив на міцність
Громаду із Гімном в бою
За волю, за честь і за гідність.
У нашім ранковім краю.

А «Сотня» повік не загине,
Смертельних наповнена ран…
І звуки кривавого Гімну
Рожево лягли на Майдан.

Майданний бій за гідність і свободу,
Останній бій за волю і права…
Ми довели: козацького ми роду,
І маємо на це усі права.

Майдан стоїть, бо рано ще додому,
Готовий Україну боронить,
За волю встав від Сяну і до Дону,
Щоб рідну землю стійко захистить.

 02.04.14

РОЗДУМИ ПРО МАЙДАН

Володимир Москвич

РОЗДУМИ ПРО МАЙДАН

 

Ніде такого в світі не було ще,
Щоби народ злетівсь в єдину мить –
І враз Майдан знаменами полоще
Й наметами знаменно лопотить.

Увесь Майдан піднявсь, мов на стременах,
Як козаки робили всі навкруг…
Прокинулись, мабуть, козацькі гени,
Бо враз відчувся войовничий дух.

Майдане, Майдане, навічно
Я буду удячний тобі
Що дав мені бачити вічно,
Простори навкіл голубі.

Майдане, Майдане, від нині
Я бачу майданову суть,
Як людоньки за Україну
Себе всі на цвинтар несуть.

У спогадах лишивсь проклятий «Беркут»,
Биття людей нещадне – до крові.
І снайперами вбиті сотні мертвих…
Та квіти в їхню пам'ять всі живі.

Удень тривога, а вночі безсоння,
Душа людей окутується в дим.
В боях кривавих вже «Небесня сотня»
Зламала всім ненависний режим.

31.03.14

ТЕНЕТА

Володимир Москвич

ТЕНЕТА

Хитро посміхається планета
Над зусиллям сяєва добра…
Простаків виловлюють в тенета,
Тільки нам здаватись не пора.

Є тенета щирі, без обману,
Мов у серці розцвіли сади…
Це тенета єдності Майдану –
Честь велика втрапити туди.

Тенета, тенета, тенета –
Лиш сітка для ловлі птахів…
А скільки у різні тенета
Втрапляє достойних синів!?
Тенета, тенета, тенета –
Така вже система самих…
Розум ламає планета,
Як врятуватись від них.

Україна спутана в тенетах –
Окупанти селяться в Криму:
Бетеери носяться уперто,
Силу демонструючи саму.

Путінці не стримують секрету ­
Брать в лещата Україну – «вот»…
Розірве ворожії тенета
Із Майдану відданий народ.

22.03.14

ВІЧНИЙ МАЙДАН

У серці моєму невигойна рана,
Ятрить людські душі, хвилює серця.
Розкинули крила намети Майдану,
Якому, напевно, не буде кінця.

Щотижня дзвеніло тут віче за вічем,
Підносило дух барикадами шин.
Майдан європейський лишиться навічно
На захист людей в шелестінні машин.

Хрещатицька площа столична,
Де вибухнув гнівом Майдан...
Майдану стояти тут вічно
Бо хто захистить громадян!

Навколо ген шини — майдану окраса,
І сяє над нами небес голубінь...
З Майдану навічно уверх піднялася
Небесная сотня ясних голубів.

Майдану надано від Бога веління —
В огні барикад перемогу тримать,
Провести Майданом усі покоління,
Навчити, як треба весну захищать.

Майдан згуртувався в імення людини —
Батьків, матерів, і сестер, і братів.
Майдан згуртувався в ім'я України,
Щоб знищити всіх людоїдів, катів.

22.03.2014
Володимир Москвич

ЙОСЯ

ЙОСЯ

Гей, Кобзоне Йосип, ­Йося, Йося, Йося —
Сталося жахливе — вже без вороття —
Плюнув ти в тарілку, може так здалося,
Ласував з якої все своє життя.

І між нас настала назавжди розлука,
Зник для всіх вокалу чарівний озон,
Зрадив рідну землю, як остання сука.
Відійде у вічність зганьблений Кобзон.

Кобзоне, Кобзоне, Кобзоне!
Якої ще слави бажать...
На ім'я колишнє коронне
Тепер будуть люди плювать.

Кожен майстер сяє золотом натури,
Щоби розгорнутись розумом сердець.
Запитання долі: з ким майстри культури
Стануть під багнети... гідності кінець.

У селі моєму в тітоньки Параски
Вузлики на пам'ять в'яжуть на роки
Стане “День Победы” днем його поразки
На віки...

25. 03.2014

Володимир Москвич

Відома стаття Максима Горького
“З ким Ви, майстри культури?”
втрапила в десятку сьогоденного громадсько­політичного життя. Авантюра президента РФ Путіна по окупації Криму, агресивні дії російської влади проти України розділила інтелігенцію Росії в питанні їхнього ставлення до названих подій на два протилежні табори. Серед російських культурних діячів, що підтримали криваву авантюру Путіна, опинився народний артист України, що живим увічнений в пам'ятнику в Донецьку, знаний співак Йосип Кобзон, який у своїй програмі мав відому пісню “ День Победы».

НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ

НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ

Народ український розпростує плечі,
Народ український піднявся з колін,
Народ український
             — це дух молодечий
Козацької слави усіх поколінь.

Народ український
              зібрався Майданом,
Щоб волю і гідність свою захистить.
Такого не снилось Мазепі й Богдану...
А слава про них ген степами летить.


Народе, вкраїнський народе,
Ти здавна витримуєш тиски,
Найкраща твоя нагорода,
Найвища, що ти український.
Народе, вкраїнський народе —
В дарунок солодкий гостинець,
Порядна людина всяк гордо
Похвалиться: я — українець.

Народ український вже випростав крила
І лине в безмежжя блакитних висот.
Народ український незламана сила,
Народ український 
             — майданний народ.

Народ український ламає режими,
Цьому запорука наш Євромайдан.
Народ український шукає стежини,
Щоб краще жилося народу
             — всім нам.

01.02.2014
Володимир Москвич