БАЛАДА
про гніздо лелече

Оте гніздо, гніздо лелече
    Я бачу, бачу, бачу, ба...
            Микола Холодний

Я вертаюсь зі столиці
У село, в гніздо своє.
“Рафік” мій шалено мчиться,
З часом швидкість додає.

Я сиджу, немов на голках:
Де зупинка? Що робить?
Промигтіло: “Семиполки”,
Вслід за цим усе мигтить.

Водію кричу, до речі,
Ти, мовляв, тихіш держись,
Не мини гніздо лелече —
Біля нього зупинись.

Враз водій ставати — диба:
- Я не бачу, де гніздо...
Справа тут стоїть “Колиба”,
А ліворуч — тільки стовп.

На стовпі гніздо, як віха,
Що дивує Божий мир, —
Моя радість, моя втіха,
Рідний мій орієнтир.

Від гнізда птахів крилатих,
Добрих вісників весни,
На поріг моєї хати —
Тільки руку простягни.

Те гніздо, немов планета,
Гідна пам'ять, як свіча,
Про Холодного поета
І, мабуть, про Москвича.

Край омріяного часу,
Де Маліївка дзвенить,
Це гніздо — кутка окраса
Для людей у кожну мить.

Водії пильнують трасу -
Розуміють “од” і “до”.
Головне для них — часі
Не прогавити гніздо.

Це гніздо на лівім боці,
Як заїхати в село,
Друге скраю. У потоці
Як помітить, де воно?

Я гніздо, немов папаха,
Що величністю мовчить,
Ніби шапка Мономаха...
Горобцями цвіринчить.

Мчить авто, шумить сердито
Дощик, бризькає вода -
Зупини, кричу, - куди ти?
Загальмуй біля гнізда.

А водій в палкім натхненні
Газ натиснув — красота.
Вмить на швидкості шаленій
Опинивсь біля Моста.

Наді мною неба клапоть,
Де хмарки пливуть улад...
Довелося мені чапать.
Кілометр іще назад.

Серце б'ється молодечо -
Всі завади обійду.
Перед цим гніздом лелечим
На коліна упаду.

Цвіт садів ляга на  плечі,
І слова — як Божий дар.
“Семиполки — край лелечий”, -
Віншував Олесь Гончар.

Знову їду зі столиці,
Мчить автівка — не біда...
Треба вчасно заявиться:
— Загальмуй біля гнізда.
                              10.08.2010