«МОСКВА СЛЕЗАМ НЕ ВЕРИТ…»

Мотив пісенний всім лоскоче нерви,
В душі людей наспів немов закляк,
Мовляв, чомусь «Москва слезам не верит»…
У це ми не повірили ніяк.

Тепер лежить в руїнах честь Донбасу,
Потік рікою крові серце стис…
Нема Москві прощення з того часу –
Коли не стало материнських сліз.

Летять з Москви по всьому миру
Брехнею сповнені слова…
Москва…Москва сльозам не вірить –
Жадає крові лиш Москва.

Москва по світу смерті сіє,
Людей покорою схиля…
Москва – як путінська повія – ,
В її обіймах вся земля.

Донбас в огні кривавить людське горе:
В сім'ї будь-хто убитий чи помер…
Навколо сліз і крові, крові море…
Цього Москва бажає дотепер.

Згадаймо день, що видався похмурим
В історії далекій, що збулась…
Тоді також в огні палав Батурин –
І сльози капали, і кров лилась.

Володимир Москвич
16. 03. 15.