(до 201-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка)
вірші Володимира Москвича, присвячені Т.Г.Шевченку
ТАРАС
Світ міняється барвами часу
В переливі бентежних століть...
А ім’я українця Тараса
Над планетою сонцем горить.
Виростав він у панській неволі
І шукав все залізні стовпи,
Що блакить підпирають в недолі,
Аби щезли навіки раби.
Приспів
Тарасе, Тарасе, Тарасе,
Над рівнем Європи і світу,
Тобі Прометею-Тарасу
Вершити закон Заповіту.
Тарасе, Тарасе, з тобою
Порвем віковічні кайдани…
На заклик, Тарасе, - до бою! -
Згуртуємось всі на Майдані.
Україна окрилена часом,
Буйно в росах квітує земля…
Вабить душу і серце Тараса
Дніпр широкий, безмежні поля.
У розвої невпинного лету
Через всі казематів часи
Слово правди Тараса-поета
В мир людський, як молитву, неси.
25.06.13
ТАРАС НА МАЙДАНІ
Нуртує Майдан героїчного часу,
Надійно карбує історії мить…
Ми маєм почути вже голос Тараса –
Він з нами ось тут на Майдані стоїть.
Розбити дощенту кайдани і грати –
Усе заповітне, як сад, розцвіте.
І щезнуть навіки враги-супостати,
Тарас на майдані – за діло святе.
Приспів
Тарасе, Тарасе, Тарасе…
Тебе зустрічає людей океан,
Тарас на Майдані…Найліпша окраса:
Зливається в ціле Тарас і Майдан.
Тарас…Він людей до сокири не кличе…
Як вибухне час, то розгорнемся враз.
Наш рідний Майдан загартовує віче,
Чатуєм на слово – що скаже Тарас.
Майдан непохитний у радості й муці,
Щоб вибороть волі омріяний час…
Для слави Майдану в ім’я революції
В степах Зауралля томився Тарас.
07.01.14
ПОЗИВНІ ТАРАСА
Земля, як зоряна окраса,
Ще спить в досвітній таїні,
Та вже по радіо Тараса
Над світом линуть позивні.
Ефір ожив. “Реве та стогне…” —
Лунає врочистий мотив,
І блідий місяць, в небі повний,
В серцях надію засвітив.
Приспів
Тарасе, Тарасе, до битви
Твої закликають пісні.
Вони, ніби чиста молитва, —
Свободи й добра позивні.
У синь здіймаються високо
Людських сердець могутній вал
Та позивні, як “Дніпр широкий”,
Що в бурю грізну завивав.
Ще клекотить в душі неспокій,
Скрипить десь ясен раз у раз.
“Реве та стогне Дніпр широкий”, —
Про це нагадує Тарас.
6.04.2005 р.
ТАРАСОВЕ КОХАННЯ
Пливуть століття в зоряному часі –
Аби себе ніяк не розгубить…
Як солодко для юного Тараса
Оксанку чистим серцем полюбить.
Приспів
А Прометей завжди на злеті звершень –
Закоханим не раз бував роки…
Та лиш Оксана – це кохання перше –
В поезії зосталась на віки.
У синім небі хмарка тане,
Зникає вся – мов не була…
Ой, як же хочеться Титану
В сім’ї жіночого тепла.
В коханні він не звідав щастя,
Йому не стрілась та, одна,
З якою став би на причастя…
Така історія сумна.
Після фортів він закохався знову,
Любові пісня линула згори,
В акторку молоденьку Піунову,
Відмовила поету... мов, старий.
Та спалахнула зіркою Ликера,
Горів у щасті стати до вінця…
Насправді – засвітилася химера –
Затихла вічна пісня для співця.
13.10.2013
ШЕВЧЕНКО В БРОВАРАХ
Музика Наталії Багмут
По цій землі ходив Тарас Шевченко,
Тут Словом його повнилась душа.
Із думою про Україну-неньку
Вертав на берегів`я Трубежа.
У Броварях зустрів він Катерину,
Вона несла дитину в сповитку.
За гріш медяника купила сину,
Слізьми зросивши доленьку гірку.
Приспів
Все карбує історія часу,
Україна шанує синів.
Як безмежно ми вдячні Тарасу -
Наших він не минув Броварів.
Козацький край схилив вишневі гілки
В Шевченків сад весняної пори.
Під дзвін церков прадавньої Розвилки
Він слухав думи сивих кобзарів.
Його слова у кожнім нашім серці,
Могутній дух — наш вічний оберіг.
Везли поета у святе безсмертя
Востаннє через наші Броварі.
27.09.2002 р.
Мотив пісенний всім лоскоче нерви,
