"НЕ ЧІПАЙТЕ МОЄЇ ВКРАЇНИ!..."

“Не чіпайте моєї Вкраїни!
Хай, по-вашому, вмерла вона.
Скажіть: нащо ці ваші знущання і кпини?
Не чіпайте — прошу вас — моєї Вкраїни:
Тільки ж це моя втіха одна!»

Павло Тичина, 28  жовтня  1911 р. 

Згадаєм вірші молодого Тичини,
І сповниться гнівом чарівність душі,
Бо клич “Не чіпайте моєї Вкраїни!”
Гартує рішучість людей до межі.

А вірші Тичини в теперішнім часі
Милують так з гордістю наші серця…
Злий ворог руйнує усе на Донбасі —
Знущанням “братерським”
                          не видно кінця.

А Тичина,Тичина,Тичина…
Гей, квітують розкішні поля.
Сонцесяйна в садах Україна —
Наймиліша поету земля.

Поетове слово, як віща зірниця,
Палає у грудях пророчим вогнем:
Не вмре Україна — бездонна криниця
Премудрості людства,куди ми ідем.

“Прошу, не чіпайте моєї Вкраїни”, —
Колиска утіхи поета-творця…
Святий ореол молодого Тичини
Зворушить навік небайдужі серця.

06.01.2015
Автор: Володимир Москвич