ІДУ СЕЛОМ

Іду селом – схиляються дерева

Обіймами своїх гіллястих рук.
Душа моя, розцвічена зорею,
Милується природою навкруг.

Іду селом – до болю все знайоме:
В росі синіють рідні спориші…
Яке це щастя просто йти додому,
Де все лягає благом на душі.

    Село моє – красиве, миле –
    Мов у цвіту вишневий рай…
    Бринять тугі пісенні крила –
    Підносять в небо рідний край.
    
    Село моє – моє, найкраще –
    Садами залюбки цвіло…
    Я полюбив, не знаю, за що…
    Моє село, моє село.

Іду селом – і серце жалем тисне:
Якась хатина в заростях стоїть…
Відспівана господарями пісня,
Уже її ніхто не воскресить.

Іду селом – Базар гуде у мирі
У сонмі милих ще школярських лиць…
Повіки не забути очі сірі,
Закохані у сяйві блискавиць.

14.06.2013