пʼятниця, 19 грудня 2014 р.

ІДУ СЕЛОМ

Іду селом – схиляються дерева
Обіймами своїх гіллястих рук.
Душа моя, розцвічена зорею,
Милується природою навкруг.

Іду селом – до болю все знайоме:
В росі синіють рідні спориші…
Яке це щастя просто йти додому,
Де все лягає благом на душі.

    Село моє – красиве, миле –
    Мов у цвіту вишневий рай…
    Бринять тугі пісенні крила –
    Підносять в небо рідний край.
    
    Село моє – моє, найкраще –
    Садами залюбки цвіло…
    Я полюбив, не знаю, за що…
    Моє село, моє село.

Іду селом – і серце жалем тисне:
Якась хатина в заростях стоїть…
Відспівана господарями пісня,
Уже її ніхто не воскресить.

Іду селом – Базар гуде у мирі
У сонмі милих ще школярських лиць…
Повіки не забути очі сірі,
Закохані у сяйві блискавиць.

14.06.2013

Пані Таміла


присвячується коханій
дружині Тамілі

Слова Володимира Москвича
Музика Володимира Ілемського

 

Де гаснуть зорі в голубім світанні
І синя хвиля грає на Десні,
Там мені зустрілась юна пані
І полонила серце навесні.

Та дівчина з блакитними очима,
Яка для мене диво у світах,
Легіня з могутніми плечима
Ще зустрічала в синіх вечорах.

ПриспівПриспів
   
Пані Таміла, Таміла,
    Зоряна квітка з роси.
    Пані Тамілу, Тамілу,
    Пісне, на крилах неси.


Я покохав тебе — солодка муко,
Моя любове — зірка вдалині.
Милувала іншого, та руку
І серце віддала навік мені.

Всі сумніви у нашому коханні
Тоді ураз розвіялись, як дим,
І з тих пір моя чарівна пані
Запанувала в серці у моїм.

25.06.1998 р. 





понеділок, 15 грудня 2014 р.

ТОВАРИЩ МОСКАЛЬ


Говорю тебе: товарищ москаль,
На Украину зубы не скаль..."

В.Маяковський, "Долг Украине"

Донбас в огні - схитнулася планета,
Донецький люд від ГРАДів околів,
Послухаймо російського поета,
Що він казав давно про москалів.

Земляк розкрився москалеві щиро,
Йому в упор, щоб відвернути жах:
- На Україну зуби не вищирюй,
Бо вслід отримать можеш по зубах.

приспів
Оскал зубів, оскал зубів
Із поглядом звірячим...
Росте час в час число гробів -
І мати гірко плаче.

Веде рашист Донеччину до згуби
І ГРАДом забиває любий край...
Так у Кремлі вищирюються зуби
На радість про кривавий урожай.

Колись Вкраїну нищили фашисти,
Споріднені теперішній Москві...
Донбас, як сад, зруйновують рашисти,
Багріють їхні душі у крові.

06.12.14
Володимир Москвич, с.Семиполки

неділя, 7 грудня 2014 р.

300 років

Москва нарощує наругу
Над Україною... Чомусь
Вони, московськії злодюги,
У нас украли назву "Русь".

Нас триста років грабували,
Вкраїну нищили ущерть,
Стріляли, мову убивали,
Губили голодом на смерть.

приспів

Триста років - солідні століття,
Тут козацької зброї вінець,
Московити задрапали миттю,
Як відчули від шаблі кінець.

З колін звелася Україна...
За рідну мову - гідний тост,
Коли у нас Тарас і Ліна
Надійно втримують форпост.

Бажає піп Кремля Гундяєв
В московську віру всіх ввести.
Таких відвертих "негодяев"
Не зможе, певне, світ знести.

28.11.14

Володимир Москвич









ДОНЕЦЬКІ СТЕПИ

Вышел в степь донецкую
парень молодой...
із пісні



Вже Донбас палає весь війною -
Зерном не засіяні степи...
Стали люди гуртома до бою,
Щоб запахли на столі хліби.

На Донбас уперто ворог лізе,
"Градом" прибиває гаряче,
Землю засіваючи залізом,
А з металу хліба не спечеш.

приспів
У пожежах степів далина -
Світять вічно вогні териконів...
Гуркотить на Донбасі війна,
Геть позбавлена будь-як законів.

Бачимо вогнів червону гриву,
Двиготить замля - працює "Град"...
Юним засівати б хлібну ниву,
А вони стискабть автомат.

У степах донецьких хлопці мріють
Про давно закохані місця...
Тільки "Гради" безпощадно "гріють",
Певно, що не буде їм кінця.

20.11.14
Автор: Володимир Москвич.

КРОКУЄ ГВАРДІЯ

6 грудня відзначається День Збройних Сил України.

Крокує гвардія з піснями
Знамена з гордістю несе:
— Ми Україну захищаєм
Нам Україна над усе.

Ми бережемо Богом дану
Квітучу землю у росі —
Нащадки Ольги і Богдана
Іще від Княжої Русі.

Приспів:
Крокуєм, крокуєм, крокуєм,
Карбуєм кроки тверді,
Ми міць України гартуєм —
Гвардійці її молоді.

Крокує гвардія завзято
Над плесом тихої ріки
Від генерала до солдата,
А може — зовсім навпаки.

Ми стоїмо на варті гідно,
І до останньої межі
Захистимо ми землю рідну,
Її священні рубежі.

Автор: Володимир Москвич.