БАЛАДА ПРО ЗАКРИВАВЛЕНИЙ МАЙДАН

 Володимир Москвич

БАЛАДА ПРО ЗАКРИВАВЛЕНИЙ МАЙДАН

Зручно умостившись на дивані,
Телевізор дивимось в теплі…
В ту годину в центрі, на Майдані,
Падають дорослі і малі.

Ллється кров, і голови розбиті,
На Майдані гучно загуло…
“Беркут” б'є людей несамовито –
Кров'ю бруковицю залило.

Б'є кийками гумового “ГОСТУ”,
Звично б'є людей по голові…
Так і вбити, певне, можна просто
Все навкіл зарошено в  крові.

Бачимо вселюдно на екрані:
Беркутівські хлопці, як бики…
Б'ють людей на київськім Майдані
Гумові посвистують кийки.

Б'ють людей нещадно і безжально
Юнаки у формі беркутів,
Як один, по статусу, державні
Охоронці владних холуїв.

Притуліться ближче до екрана,
Серце своє долею пройміть:
Озвіріла маса на Майдані
Явно має кров людську пролить.

У народі славиться прикмета,
Осяйнувши серця мудру суть
І гукнувши лунко на планету:
– Споконвік лежачого не б'ють.

А зате – у беркутівців змова:
Впав юнак на площі і лежить,
Розгорнулась зграя беркутова,
Щоб, мабуть, лежачого добить.

На екрані у повторі кадри
Блискотять у гулі не змовка:
Замигтіли, як здалося, заздро
Палиці по тілу юнака.

У печалі гірко серце плаче –
Площа навкруги уся в крові…
А звірота тіло б'є юначе,
Б'є дошкульно, б'є по голові.

Тіло юнака все геть побите,
Може, божий світ уже погас…
А вони біжать, несамовиті,
Щоб його ударить ще хоч раз.

Хто вони, ці виродки прокляті,
Як вони взялися на землі…
Є у них, напевне, батько й мати,
Ще були шкільні учителі.

Матінка синочка спересердя
Вбачила, зирнувши на екран –
Враз вона схопилася за серце
І пішла до гурту на Майдан.

В розпачі на весь Майдан стенала,
Клянучи себе, що син такий…
Задушила б змалку, аби знала…
– Бий мене, синочку, мене вбий…
                                       12.12.2013