А ви із ким, майстри культури?

Володимир Москвич

А ви із ким…

Російський письменник М. Горький в 30 – ті роки 20 ст. звернувся до  світової інтелігенції з питанням захисту демократії: « З ким ви, майстри культури?». Це питання, коли президент РФ Путін розгорнув агресію проти України, окупувавши вводом військ Крим, є актуальним, оскільки значна частина російської творчої інтелігенції фактично підтримала війну Путіна проти України, серед них улюбленці публіки Г. Хазанов, Лев Лещенко, М. Боярський, О. Табаков та інші.

А ви із ким, майстри культури?
Ось кров проллється у диму…
Московське військо у натурі
Заполонило все в Криму.

Морський прибій на гребні валу,
Шумить, мов кличе всіх на бій…
Москви вгодованці вокалу
Милують путінський розбій.

А ви із  ким? - як серця крик,
Під тінню голубою…
Та кожен з вас уже навік
Покрив себе ганьбою.

А ви із ким, а ви із ким…
А, мо, почнемо наново,
Аби вернуть на сцену їх –
І Льову і Хазанова.

Жінки клянуть його затято,
Аби пролити кров не смів,
Російський фюрер біснуватий
Направив танки на братів.

Армади військ в могутнім гоні,
А світ дивується – маніяк,
І пальцем крутить біля скроні,
Мов, з головою щось не так.

                            14.03.14

ШИНИ

Володимир Москвич

Шини

По трасі бігають машини,
Колеса сонцем миготять…
Машини котяться на шинах,
А що із них щось інше взять.

Вони беруть піщані нетрі,
Долають в сонце і в туман
Багато тисяч кілометрів,
Щоб докотитись на Майдан.

А шини колись на паради
Статечно крутились у скуці…
Вже шини – всуціль барикади,
Вже шини – всуціль революція.

З «коктейлем» шину поєднали –
Все огорнуло  в чорний дим…
В бою жорстокім хтось між нами
Лишиться завжди молодим.

Звикатись будемо потроху,
Щоб розпустивсь вишневий цвіт…
А шини – все таки епоха
Від сього дня на безліч літ.

         16.02.14

ЛІЛІПУТІЯ

ЛІЛІПУТІЯ

Уже з хвилини цеї, мо, “минуты“
Російські танки шастають в Криму.
Росією правують ліліпути...
Півострів весь охоплений в диму.

Споконвіків нам ублажали нерви
Про братство і слов'янський зорепад.
Це можуть влаштувати тільки стерви,
Щоб у приціл дививсь на брата брат.

Приспів
 
Росія, Росія, Росія...
Погляди всі на Распутіна.
Росія агресію сіє,
Росія уже ліліпутія.
Росія, Росія, Росія...
Мокселі на ханський манер
Лизали обув'я Батия,
Щоб кров'ю упитись тепер.

Крим, окупація, війна, Росія —
Вже не збагнуть повік про рідну кров,
Як щезла враз остання вже надія
На братство, на взаємність, на любов.

 
У час тривог міняється все круто —
На Україну сунеться біда...
Попереду в наметах ліліпути
Й монголами сформована орда.

06.03.2014.
Володимир Москвич

НЕБЕСНА СОТНЯ

Вірш загиблим Героям Майдану

Жахна була Майданна бійня,
Земля стогнала вся від ран,
Як снайпери людей прицільно,
Вже мертвих клали на Майдан,

Як обрій в синьому світанні
Тоді весь шинами димів…
А душі вбитих на Майдані
Перетворились в голубів.

Приспів:      
Небесна сотня в битві не здалася
Рожевим ранком обрій голубів…
Небесна сотня в небо піднялася,
Небесна сотня білих голубів.

За честь людську,  проти корупції,
Під грізним гаслом: “Банду геть!”,
Грудьми прикривши революцію,
Хоробрі хлопці йшли на смерть.

Небесна сотня України
Лягла в серця в повічний час…
Запам’ятаєм до загину –
Вони загинули за нас.

Володимир Москвич,
26.02.14

ОЛЕСЯ

Олеся Жуковська із Тернополя, медсестра-волонтер,
на Майдані була тяжко
поранена кулею снайпера,
та чудом вижила… 








Володимир Москвич

ОЛЕСЯ

Коли в бою Грушевського гриміла,
І чорний дим здіймався, як гора,
Вона, мов птаха, на Майдан летіла
Із чистою душею – медсестра.

Майдан в диму – хтось допомогу кличе,
Вона біжить урятувать людей…
Раптово постріл – пада медсестричка,
І серце виривається з грудей.

           Олеся, Олеся, Олеся –
           Пролита невинная кров.
           Донька України Олеся –
           Ти наша назавжди любов.

           Олеся, Олеся, Олеся…
           Ім’я героїні дзвенить.
           Імення твоє в піднебесся,
           Як слава, потужно летить.

Підступна куля снайпера – злодія
Влучила в шию, кров’ю залила,
Лишивши на життя слабку надію…
Та раптоньки Олеся ожила.

Попереду одруження, весілля,
Коханий, бо, чекаючи, тремтить…
Ось-ось вона прилине в Тернопілля,
В обійми рідних щастям залетить.

23.02.14