пʼятниця, 12 вересня 2014 р.

АЙ-ПЕТРІ

 Ай-Петрі (гр. святий Петро) – найвища вершина Криму
- Із довідника.

 У передвиборній президентській кампанії основне гасло Петра Порошенка: «Жити по – новому.»
- Із програми.


Я хвилювавсь на кожнім метрі,
Як гору брав автом круту,
Я опинився на Ай-Петрі,
Щоби відчути висоту.

За кроком крок по континенту
В яскравім відблиску заграв,
Аби лиш мовить Президенту,
Щоб висоту свою тримав.


Ай-Петрі, Ай-Петрі, Ай-Петрі –
З тобою довіку дружить...
Ай-Петре,Ай-Петре,Ай-Петре,
Як будем по-новому жить?


Ай-Петрі, Ай-Петрі, Ай-Петрі –
Вершини в сріблі голова...
Ай-Петре,Ай-Петре,Ай-Петре,
Де дані народу слова?


Він на вершину від Майдану
Піднявся людові служить...
Як лікувати буде рани,
Бо Україні вже болить.

Із грецького він справжня скеля,
Могутній камінь-чоловік...
Дай Бог, щоб його скрізь в оселях
Добром затямили навік.


 29.08.14


неділя, 31 серпня 2014 р.

ПЛЕМ’Я МОЛОДЕ



«Здравствуй, племя младое, незнакомое...»
 

О. Пушкін
 

Десятирічний львів’янин Тарас Кротько віддав на бронежилет 1300 гривень, які збирав на планшет...
 

Іван Михайлов, восьми років, із м. Бровари в листі звернувся до солдата з проханням захисту, бо «крім тебе, нас з мамою нема кому захищати».
 

- Із інтернету.

В час суворий небачено грізно
Під гарматами поле гуде...
Захистити Вкраїну залізно
Встало плем’я, як цвіт, молоде.

Це Тарасик із міста зі Львова...
Кошти мавши на модний планшет,
Свою мрію, як цвіт, кольорову
Поміняв він на бронежилет.

Дух зберемо в магічному слові
І розкриєм життєвий секрет:
Щоб солдат був живий і здоровий,
Одягнім його в бронежилет.

Пише Йванко Михайлов солдату
Восьмирічний на фронт броварець,
Що він з мамою, зовсім без тата,
Просить захисту їхніх сердець.

Кожен ранок красивим намистом
Прикрашає країну мою...
Перемогу над рашифашизмом
Ми здобудемо тільки в бою.
 

26.08.14


четвер, 28 серпня 2014 р.

ОСТАННІЙ ДЕНЬ МАЙДАНУ

Хіба буває день останній
Такої величі... Майдан!..
Майдан вирує на світанні,
Немов безмежний океан.

Прийшов останній день Майдану,
Що сколихнув народ увись...
Майдан цілив душевні рани,
З Майданом люди підвелись.
Настав, ­настав
останній день Майдану,
Що гув у барикадах і димах,
Де з шинами
вогнем здіймався ранок,
Народне віче торувало шлях.

Уже Майдан прощається потроху
До інших і нечуваних часів...
Тепер Майдан
— це совість, честь, епоха
У всій своїй небаченій красі.

В останній день вже світ угледів:
З наказу, мабуть, мов колись,
Зірвали крила у наметів,
Знов шини полум'ям звелись.

Прощай, Майдан,
не все ти владив,
Та ще коли прийдеться встать,
Щоби тісніш притиснуть гадів —
Намети вмить залопотять.

16.08.2014


А Я ЗАЛИШИЛАСЬ ОДНА...



Мені не жить одній­-одною —
Тебе забрали на війну...
Як розлучалися з тобою,
Шепнув: “Прийду і пригорну...”

Вернула пам'ять до Майдану
Про всіх убитих і живих...
В серцях людей болюча рана —
Ховали хлопців молодих.

       Тарілки мідні дзвякали,
       Повсюдно люди плакали
       По мужеві, по синові
       І вже ставали сивими.
       З Майдану із столичного
       Проводили у вічність їх.

Бої точилися криваві,
Та у хвилини між боїв
Бійцям хотілось на привалі
Відчуть тепло своїх батьків.

Життя в ту ніч невідворотню
Враз перекреслила війна...
Ти відлетів в “Небесну сотню”,
А я залишилась одна.

10.08.2014


вівторок, 26 серпня 2014 р.

БОЇНГ (Boeing-777)


17 липня 2014 року над містом Торез Донецької області був збитий російськими терористами малайзійський пасажирський літак «Боїнг-777», на якому знаходилось 298 людей.
 - Із газет

Від жахіття зойкнула планета...
Знаменуєм, що стріляв мастак -
Це РАШистом послана ракета
Розвалила в небесах літак.

Людоньки униз летіли мертві,
Може, ще і навіть будь живі...
До землі за десять кілометрів
Неможливо вже когось спасти.

Падала із неба рученька дитяти,
Котиком припала на м’яку траву.
Цим би рученятком квітоньки збирати...
Бачимо страхіття, Боже, наяву.

Як оце все видиме узгодить
Із здоровим глуздом на землі.
Жертвами лягли за нагороди
В літаку дорослі і малі.

Кров’ю вже стікає Україна,
Трупами вкривається земля,
А підступний виродок-людина
Підло посміхається з Кремля.

 06.08.14.
Володимир Москвич




середа, 6 серпня 2014 р.

ЄВРОМАЙДАН

Такого вік не бачили Майдану –Народ потужно гідність виграє.
Уперше від Мазепи і Богдана
За Україну душу віддає.
 
А барикадне віче знов і знову
Багатолюдно визначає стан:
«Геть від Москви!» Миколи Хвильового
Набатом докотилось на Майдан.

     А Майдан, а Майдан, уже Євромайдан …
     Відчувається подих планети.
     На підмогу Майдану, без різних оман,
     Піднялися усі континенти.

     А Майдан, а Майдан, рідний Євромайдан,
     Як форпост легендарної Трої.
     Мить історії впише в серця громадян:
     На Майдані стояли герої.

Народ бурлить, народ шукає правди,
Де істина, де європейська суть…
Стоятимуть тут доти барикади,
Коли їх кров»ю сили не знесуть.

Гуде Майдан за цінності Європи
І за просте по-людському життя…
Ми-українці, ми вже не холопи,
Ми стоїмо за світле майбуття.

 12.12.2013


вівторок, 5 серпня 2014 р.

НАРОДНИЙ МЕСНИК



«Віталій Запорожець – наш герой»

Не кожному цей хрест тяжкий понести
І залишить в історії сліди,
Як виник серед нас народний месник,
Що Україну пострілом збудив.

Похмура доля служби у погонах,
Якого вже повік не воскресить…
Таємну постать в темних перегонах
Лише Господь святий може простить.

      Героя ім’я на скрижалі…
      Горою за правду стоїм,
      Нам твердо триматися далі –
      Захистимо батьківський дім.

У глумі потішатися доволі
Під сяєвом далекої зорі…
При владі небувалої сваволі,
Мов королі, жирують лихварі.

Нема у світі кращого дарунку,
Що облива оманлива сльоза –
У блискавичному фатальному ґатунку
Нещадно враз ударила гроза.

Володимир Москвич
06.09.12


Жителі села Семиполки на Київщині всім селом стали на захист односельця, який, за версією слідства, убив майора міліції. 





Події в Семиполках насправді відкрили давно загноєну суспільну рану, яку рано чи пізно доведеться глобально і ретельно лікувати.
Безкарність міліції, корумпованість, знущання над людьми і кругова порука силовиків та суддів.
 Коли Народного Героя Віталія Запорожця, який в селі Семиполки під Києвом вбив міліціонера, що тероризував село, випустили з Мартусівської колонії, все село вийшло його зустрічати з прапорами та оркестром.

Плакали навіть чоловіки.
На воротах йому почепили плакат:

"Запорожець - перший!
 Семиполки - не останні!".