Пані Таміла

присвячується коханій
дружині Тамілі

Слова Володимира Москвича
Музика Володимира Ілемського
 
Де гаснуть зорі в голубім світанні
І синя хвиля грає на Десні,
Там мені зустрілась юна пані
І полонила серце навесні.

Та дівчина з блакитними очима,
Яка для мене диво у світах,
Легіня з могутніми плечима
Ще зустрічала в синіх вечорах.
ПриспівПриспів
    Пані Таміла, Таміла,
    Зоряна квітка з роси.
    Пані Тамілу, Тамілу,
    Пісне, на крилах неси.

Я покохав тебе — солодка муко,
Моя любове — зірка вдалині.
Милувала іншого, та руку
І серце віддала навік мені.

Всі сумніви у нашому коханні
Тоді ураз розвіялись, як дим,
І з тих пір моя чарівна пані
Запанувала в серці у моїм.

25.06.1998 р. 

ТОВАРИЩ МОСКАЛЬ

Говорю тебе: товарищ москаль,
На Украину зубы не скаль..."

В.Маяковський, "Долг Украине"

Донбас в огні - схитнулася планета,
Донецький люд від ГРАДів околів,
Послухаймо російського поета,
Що він казав давно про москалів.

Земляк розкрився москалеві щиро,
Йому в упор, щоб відвернути жах:
- На Україну зуби не вищирюй,
Бо вслід отримать можеш по зубах.

приспів
Оскал зубів, оскал зубів
Із поглядом звірячим...
Росте час в час число гробів -
І мати гірко плаче.

Веде рашист Донеччину до згуби
І ГРАДом забиває любий край...
Так у Кремлі вищирюються зуби
На радість про кривавий урожай.

Колись Вкраїну нищили фашисти,
Споріднені теперішній Москві...
Донбас, як сад, зруйновують рашисти,
Багріють їхні душі у крові.

06.12.14
Володимир Москвич, с.Семиполки

300 років

Москва нарощує наругу
Над Україною... Чомусь
Вони, московськії злодюги,
У нас украли назву "Русь".

Нас триста років грабували,
Вкраїну нищили ущерть,
Стріляли, мову убивали,
Губили голодом на смерть.

приспів

Триста років - солідні століття,
Тут козацької зброї вінець,
Московити задрапали миттю,
Як відчули від шаблі кінець.

З колін звелася Україна...
За рідну мову - гідний тост,
Коли у нас Тарас і Ліна
Надійно втримують форпост.

Бажає піп Кремля Гундяєв
В московську віру всіх ввести.
Таких відвертих "негодяев"
Не зможе, певне, світ знести.

28.11.14

Володимир Москвич

ДОНЕЦЬКІ СТЕПИ

Вышел в степь донецкую
парень молодой...
із пісні

Вже Донбас палає весь війною -
Зерном не засіяні степи...
Стали люди гуртома до бою,
Щоб запахли на столі хліби.

На Донбас уперто ворог лізе,
"Градом" прибиває гаряче,
Землю засіваючи залізом,
А з металу хліба не спечеш.

приспів
У пожежах степів далина -
Світять вічно вогні териконів...
Гуркотить на Донбасі війна,
Геть позбавлена будь-як законів.

Бачимо вогнів червону гриву,
Двиготить замля - працює "Град"...
Юним засівати б хлібну ниву,
А вони стискабть автомат.

У степах донецьких хлопці мріють
Про давно закохані місця...
Тільки "Гради" безпощадно "гріють",
Певно, що не буде їм кінця.

20.11.14
Автор: Володимир Москвич.

КРОКУЄ ГВАРДІЯ

6 грудня відзначається День Збройних Сил України.

Крокує гвардія з піснями
Знамена з гордістю несе:
— Ми Україну захищаєм
Нам Україна над усе.

Ми бережемо Богом дану
Квітучу землю у росі —
Нащадки Ольги і Богдана
Іще від Княжої Русі.

Приспів:
Крокуєм, крокуєм, крокуєм,
Карбуєм кроки тверді,
Ми міць України гартуєм —
Гвардійці її молоді.

Крокує гвардія завзято
Над плесом тихої ріки
Від генерала до солдата,
А може — зовсім навпаки.

Ми стоїмо на варті гідно,
І до останньої межі
Захистимо ми землю рідну,
Її священні рубежі.

Автор: Володимир Москвич.

«ПРОЩАЙ, НЕМЫТАЯ РОССИЯ...»

«Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.»
                - М. Лермонтов

Донецьк - місто троянд.
                - Із преси

«Прощай, немытая Россия», -
Як влучно вимовив поет…
Вона сьогодні горе сіє
На кожний в світі континент.

«Прощай, немытая Россия…»,
Царьку вподобана ущерть.
Його команда голубіє,
Несе народам жах і смерть.


          Ах, Росія, Росія немита -
          Бо не важко людині збагнуть,
          Коли «Градом» російським побито
          Всі троянди, що в місті цвітуть.

          Ах, Росія, Росія немита,
          Марним буде твій доблесний труд -
          Ти не зможеш з себе знаменито
          Змить віками скопичений бруд.

«Прощай, немытая Россия...»
Запам’ятати слід тобі
Про те, хто горе людям сіє, -
Твої мундири голубі.

«Прощай, немытая Россия…»
Ой, як би хороше було,
Щоб розпрощаться з брудом сили,
Тоді б навкруг все розцвіло.


02.11.14

«ЖДИ МЕНЯ…»

 «Жди меня, и я вернусь…» 
- К. Симонов

Колом сімейним на телеекрані
Люди зібрались, немовби рідня,
На передачу, як на Майдані,
Аби в Україні сказать:
                          «Жди меня…»


Ворог не жде, і в цю мить за екраном
Від «Градів» російських палає Донбас…
Кров’ю стікають бійців наших рани -
Тиснуть рашисти війною на нас.

            «Жди меня», «Жди меня, «Жди меня»,
            Моя люба, чекай і надійся…
            Як мене не врятує надійна броня,
            Стримай сльози і мною гордися.

            «Жди меня», «Жди меня, «Жди меня»…
            Як приємно чекать в тихій залі,
            Де нема ворожнечі, немає «огня»,
            Думи линуть в омріяні далі.

Гримить війна, і «Жди меня» не віда,
Чого чекать, якого ждать вінця,
Коли бандит розстрілює сусіда
Й погрожує стріляти без кінця.

А «Жди меня» єднає континенти
З турботою, щоб цвів сімейний сад…
Для «Жди меня» квітучіші моменти,
Як обнімаються вже з братом брат.

  28.10.14